ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА (англ. structure organizational) — логічне співвідношення рівнів управління та функціональних галузей, які організовані таким чином, щоб забезпечували ефективне досягнення мети. О.с. управління — це сукупність взаємозадіяних ланок органів управління (відділів, служб, посад тощо), які забезпечують ефективну реалізацію функцій управління. Розроблення О.с. містить такі послідовні дії: здійснення поділу організації по горизонталі на широкі блоки, які відповідають найважливішим напрямам діяльності щодо реалізації стратегії; встановлення співвідношення повноважень різних посад; визначення посадових обов’язків як сукупності відповідних завдань і функцій. В еволюції теорії організації виділяють: класичну (на основі різних критеріїв), ситуативну й організаційну (в основі — поведінковий підхід) моделі, модель бюрократичної організації. О.с. не є оптимальною для всіх організацій або сталою, вона має бути такою, щоб забезпечувати реалізацію її стратегії. Залежить від різноманітних факторів: номенклатури продукції, рівня науково-технічного розвитку, обсягів роботи, кількості працівників тощо. Зі зміною зовнішніх і внутрішніх факторів структура організації змінюється (реорганізується). Головним принципом сучасної структури управління виступає делегування (передавання) повноважень та відповідальності (див. Делегування). Суб’єкти господарської діяльності використовують різноманітні види О.с. управління: централізована і децентралізована; проста, складна, комбінована та інтегрована. Найбільш поширеними є бюрократичні (функціональні та дивізіональні) О.с. Бюрократичні О.с. характеризуються чітким розподілом праці, ієрархією підпорядкованості працівників і рівнів управління, професіональним зростанням, який базується на компетентності, характеризується упорядкованою системою правил і стандартів. При швидкій зміні зовнішнього середовища, високотехнологічності продукції тощо в таких О.с. накопичуються негативні фактори, які уже не можуть бути розв’язані в таких О.с. Більш мобільними виступають адаптивні чи гнучкі (проектні, матричні, конгломератні) О.с. При аналізі можна розглядати О.с. організацій як юридичних осіб або як їх об’єднань. О.с. фармацевтичних виробничих, оптових та аптечних підприємств, маркетингових організацій, навчальних закладів тощо як суб’єктів фармацевтичної системи формується згідно з їх метою та стратегією з урахуванням виду діяльності, номенклатури фармацевтичних препаратів, чисельності працівників, обсягів роботи, впливу зовнішніх факторів тощо. Так, малі підприємства (аптеки, більшість оптових посередників, деякі виробництва ЛП) використовують бюрократичну О.с. (лінійну, функціональну, лінійно-функціональну (штабну) або матричну). Великі фармацевтичні виробничі, оптові чи оптово-роздрібні підприємства мають багато цілей і в своїй роботі використовують складні бюрократичні дивізіональні О.с. з розгалуженими ланками за видом товару (послуг), географічним регіоном, групами покупців. Існують і О.с. конгломератного типу (напр. державні акціонерні компанії чи холдинги зі значною кількістю дочірних підприємств у фармацевтичній промисловості). Значно складніші О.с., які містять структури різних типів, формують національні й транснаціональні фармацевтичні компанії, промислово-фінансові групи тощо.
Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М., 1992; Мнушко З.Н., Дихтярева Н.Н. Менеджмент и маркетинг в фармации. Ч. 1. Менеджмент в фармации / Под ред. З.Н. Мнушко. — Х., 2007.